На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

Сентін (SENTINUM) 3-я самнитская війна - Місце битви 296 до Р. X. між п'ятьма рим. легіонами під командуванням Квінта Фабія Максима і військом самнитов і галлов під командуванням Геллія Еквация. Лівий фланг римлян був порушений галльськими бойовими колісницями, однак Деций відновив порядок ціною свого життя. На правому фланзі самнити були звернені у втечу, після чого Фабій напав на галлов і розгромив їх. Римляни атакували самнитский табір, закріпивши успіх; Екваций був убитий. Втрати переможців становили 8700 чол., тоді як союзники втратили 25 000 чол. убитими і 8000 полоненими. Див. Камерин, Бовіан. WICKSELL EFFECT. Ефект Вікселя - Явище, відмічене К. Вікселем при розгляді проблеми відхилення цін на чинники виробництва від вартості граничного продукту. Вчений вказував, що в умовах рівноваги процентна ставка звичайно вище, ніж вартість граничного продукту капіталу. Це відбувається тому, що весь наявний запас капіталу переоцінюється при зміні процентної ставки. Невідворотні витрати (UNAVOIDABLE COST)  - Витрати, існування яких не залежить від припинення діяльності. Ср. з Устранімие витрати ( Escapable Cost). . ПОПИТ ЗАДОВОЛЕНИЙ (РЕАЛІЗОВАНИЙ) - обсяг придбаних товарів. Код - (code) - результат приведення в систему деяких умовних понять, щоб знайома з "кодом" аудиторія могла спиратися на нього при сприйнятті, інтерпретації і аналізі медиатекста (наприклад, марка студії, емблема і пр.).

ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА

(англ. currency policy) - сукупність заходів, здійснюваних в сфері міжнародних валютно-економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних задач країни. Направлена на досягнення осн. ціліше за глобальну економічну політику: забезпечити стійкий економич. зростання, стримати збільшення безробіття і інфляції; підтримати рівновагу платіжного балансу (див. Глобалізация світової економіки). Напрям і форми В.п. визначаються валютно-економич. положенням країни, тенденціями в розвитку світового хоз-ва, розставлянням сил на світовій арені. На різних етапах висуваються конкретні задачі В.п.: подолання валютної кризи, забезпечення валютно-економич. стабілізації; валютні обмеження, лібералізація валютних операцій; перехід до конвертованості валюти і т.д. Обгрунтуванням В.п. країни служить определ. теорія, возвед. в ранг офиц. догми. Юридично В.п. оформляється валютним законодавством і валютними угодами - двосторонніми і багатосторонніми - між гос-вами з валютних проблем. Одним з коштів реалізації В.п. є валютне регулювання. В.п. визначає підготовку, прийняття і контроль за реалізацією рішень з валютних проблем. У залежності від цілей і форм В.п. поділяють на структурну і поточну. Структурна В.п. направлена на здійснення структурних змін в світовій валютній системі. Вона реалізовується в формі валютних реформ і впливає на поточну В.п., орієнтир. на виконання короткострокових заходів. Застосовуються слід. осн. форми В.п.: дисконтна; девізна; регламентація режиму валютного паритету і валютних курсів; валютні обмеження; валютна інтеграція. Дисконтна політика (див. Облікова політика) - зміна облікової ставки центр. банку, направл. на регулювання валютного курсу і платіжного балансу шляхом впливу на междунар. рух капіталів, з одного боку, і динаміку внутрішніх кредитів, грошової маси, цін, сукупного попиту (див. Попит сукупний) - з іншою. Напр., при пасивному платіжному балансі і зниженні курсу нац. валюти підвищення процентної ставки може стимулювати притоку капіталів з країн, де більш низька ставка, і стримувати відлив капіталів, що сприяє поліпшенню балансу междунар. розрахунків і підвищенню курсу валюти. У совр. умовах ефективність дисконтної політики знизилася передусім в зв'язку з суперечністю її зовнішньої і внутрішньої цілей. Крім того, зміна процентної ставки не завжди визначає напрям междунар. руху капіталів внаслідок многофакторности цього процесу. Дисконтна політика ведучих країн, насамперед США, періодично породжує війну процентних ставок, так як інш. країни вимушені змінювати процентні ставки всупереч нац. інтересам. Девізна політика (див. Девізи) - метод впливу на курс нац. політики шляхом купівлі-продажу иностр. валюти - проводиться преим. в формі валютної інтервенції. Диверсифікація валютних резервів відбувається внаслідок включення до їх складу різних валют з метою забезпечити междунар. розрахунки, проведення валютної інтервенції і захист від валютних ризиків (див. Ризики валютні). Ця В.п. звичайно здійснюється шляхом продажу нестабільних валют і купівлі більш стійких, а також купівлі валют, необхідних для междунар. розрахунків. Однією з форм В.п. є регламентація режиму валютного паритету і валютних курсів. У 1-й підлогу. 70-х рр. в Бельгії, Італії, Франції практикувалася В.п. в формі двійчастого валютного ринку: по коммерч. операціям застосовувався заниж. курс нац. валюти з метою стимулювання експорту; по финанс. операціям - ринковий курс для залучення иностр. капіталів і кредитів. Двійчастий валютний ринок забезпечив нек-рую економію валютних резервів, так як поменшала потреба у валютній інтервенції. З переходом до плаваючих валютних курсів він був ліквідований і зберігся лише в нек-рих країнах, що розвиваються. Традиційний метод В.п. - девальвація і ревальвація валюти. Як форма В.п. періодично використовуються валютні обмеження - обмеження операцій з валютними цінностями. При переході до конвертованості валют країни розробляють определ. варіант В.п., регламентуючи: вибір моменту і темп введення обміну нац. валюти на иностр.; черговість обміну (для резидентів і нерезидентів); вигляд операцій (поточні або финанс.) платіжного балансу. Для країн-членів ЄС характерна В.п. в формі валютної інтеграції і створення Європейського економічного, валютного і політичного союзу. Країни, що Розвиваються використовують загальноприйняті форми В.п. з метою ослаблення валютно-економич. залежність від більш розвинених країн і створення умов для розвитку нац. економіки

Джерело: vocable.ru

© 2014-2022  ekursova.in.ua