На головну сторінку

БЕЗНАДІЙНІ БОРГИ - (англ. bad debts) - частина дебіторської заборгованості, отримання якої визнане неможливим (безнадійним) внаслідок відмови суду або арбітражу у стягненні або внаслідок неплатоспроможності боржника. Особливий вигляд Б.д. - дебіторська заборгованість з минулим терміном позовної давності, коли пр-тие з своєї вини втрачає право на отримання безперечного боргу. Б.д. наносять прямий збиток орг-циям і є отрицат. показником їх хоз. діяльність. Вони списуються в збиток з балансу орг-ции після тщат. перевірки причин виникнення, виявлення винних осіб і вживання заходів для відшкодування причин. збитку. INTERNATIONAL MONETARY FUND (IMF) (Міжнародний валютний фонд) - організація, перед якою були поставлені задачі: зменшення торгових обмежень між країнами, стабілізації валют, надання грошей країнам, що розвиваються;. Відгук обслуговування/INSOURCING - повернення в компанію виконання функцій супроводу своїх коштів і систем інформаційно-комунікаційних технологій.  . КОНФЛІКТ - (conflict) - відкрита боротьба між індивідуумами або групами в суспільстві або між державами-націями. Він можливий між (наприклад) двома або більш людьми, соціальними рухами, групами інтересів, класами, підлогами, організаціями, політичними партіями, а також етнічними, расовими або релігійними колективами. Конфлікт часто виникає через конкуренцію за доступ (до) або контроль над недостатніми ресурсами або можливостями. Конфлікт може бути институционализированним: регульованим склепіннями правил, на які погоджуються всі його учасники, на зразок процедур промислового арбітражу або виборчого процесу. Реформи політичні - зміна Конституції, форми голосування на виборах, розширення цивільних свобод, перехід від одного до іншого державного пристрою.

ЧИННИК ЛЮДСЬКИЙ

- найбільш широке і загальновживане позначення всієї сукупності властивостей працівника як соц. категорії (кваліфікація, мотиви поведінки, інтереси, свідомість, культура і інш.). Вживається в зіставленні з технич., економич. чинниками виробництва в зв'язку з вказівкою на необхідність обліку його специфіки, шляхів використання і т. д. У научн. літературі в залежності від конкретної області соц. знання частіше використовуються такі його аналоги, як "індивід в організації", "персонал", "робоча сила", "трудовий колектив", "особистість", "працівник" і інш. Уявлення об Ф.ч. мало тривалу і суперечливу еволюцію. У світовий управленч. і социологич. літературі відношення до нього було тісно пов'язано з образом людини, що панував в різних концепціях. Уперше він став розглядатися в трудах теоретиків управління, політекономії, організації труда як "чоловік економич., "відношення з крим виробництво встановлює виключно через заробітну плату. Потім численні факти неспівпадання поведінки працівника з логікою власне економич. інтересів, а також дослідження мотивації працівника виявили разно-ооразие потреб його як особистості, причому по відношенню до нек-рим з працівників заробіток може виступати як проміжний засіб задоволення їх потреб, в той час як інш. можуть задовольнятися у виробничому середовищі безпосередньо (потребі в °ощении, престижі, в самоактуализации). У пошуках шляхів залучення цих сторін Ф.ч. в трудову активність управління виробило ряд нових образів працівника: "людина соц., "психологич., "етнич." і інш. У вітчизняній літературі складається Диференційоване уявлення об Ф.ч., можливості і поведінка к значно варіюють в залежності від етнич. особливостей, типу ділення, від віку, підлоги, освіти і т. п. иделяются також і "групи свідомості", тобто групи, що не мають загальних об'єктивних при-але мотивації, що характеризуються схожістю, установок, життєвих орієнтацій і інакшими суб'єктивними ознаками. Так, в різних демографич. кваліфікаційних групах виявляються індивіди із загальним рівнем мотивації, відношенням до труда, ідейними переконаннями і т. д. На основі подібних об'єктивно-суб'єктивних ознак в об-ве складається т. н. соціально активний елемент, тобто категорії населення, що володіють підвищеним деятель-ностним потенціалом в економіці, політиці, культурі. Соціально активний елемент об-ва відрізняється як відносно високим рівнем трудових, інтелектуальних і інакших здібностей, так і посиленим прагненням до їх реалізації в порівнянні з інш. категоріями населення. Виділення конкретного складу різних соціально активних груп має велике значення в управлінні суспільств. процесами, оскільки дозволяє більш адресно, точно визначати "точки" керуючого впливу відповідно до актуальних задач активізації Ф.ч., особливо в період радикальних перетворень в об-ве. Серед методів такого впливу можна назвати пряме директивне (наказ, завдання, адміністративні санкції) стимулювання (економич. і морально-психологич. заохочення), агітацію (заклик до конкретних дій, звернення до боргу, ідеалів, ціннісних орієнтацій), а також надання нових можливостей реалізації своєї активності. По відношенню до соціально активного елемента об-ва останнє має особливе значення, т. до. підвищений деятельностний потенціал сам по собі вмотивовує його носіїв на досягнення своїх і загальних цілей; тому саме створення додатково організаційно-правових, економич., ресурсних каналів реалізації цього потенціалу дає об-ву необхідну соц. енергію для рішення конкретних задач. Крім того, розширення діяльності соціально активного елемента об-ва розвиває активність інш. категорій населення, формує в об-ве інноваційний етос, прогресивно міняє його нормативну систему, коли престижним стає здійснення нововведень культурного, технич., управленч., политич. плану. Зрозуміло, соціально активна компонента в Ф.ч. неоднорідна, нек-рі ініціативи можуть мати і антисуспільств. спрямованість, що викликає необхідність їх подолання. Потреба в активізації Ф.ч. привела до розробки соц. технологій залучення його в процеси, що плануються і механізми соц. дії. До числа таких технологій відносяться, напр., процедури виборності керівників, методи ігрові (див.) колективних рішень і розвитку діяльності, соц. планування, консультування управлінське (див.) і інш. По мірі наростання научно-технич. прогресу інтерес до проблематики Ф.ч. зростає і серед розробників надскладних інженерних систем, в к-рі включена людина. Особлива увага тут приділяється людській поведінці в социотехнич. системах як чиннику ризику, засобу підвищення надійності працівника в непередбачених ситуаціях. Внаслідок цього намітився відхід від технократич. забобонів щодо Ф.ч. виробництва, керованості соц. організацій і процесів. Властивості і вияв Ф.ч. міняються у часі як по мірі його власної еволюції (зростання утворення, культури, рівня і якості життя, суспільств. самосвідомість), так і внаслідок змін в житті об-ва (зміна материально-технич. бази, суспільств. відносин, междунар. обстановки). Звідси необхідність своєчасної, безперервної перебудови концепцій соц. управління. Напр., загострення (серед причин текучості кадрів) незадоволення стилем керівництва, можливостями самореалізації в труді вимагає переходу до інакшого типу управленч. відносин, до нового типу якості трудового життя. Сучасні тенденції в розвитку Ф.ч. характеризуються його наростаючою диференціацією, посиленням різноманітності його ознак, груп і форм їх вияву, аж до актуалізації індивідуальних відмінностей. Соц. управління покликано відповісти на ці тенденції зростанням своєї сприйнятливості до такої різноманітності, зокрема, прийняти велику автономію керованих, шукати шляхи задоволення їх потреб від первинних до вищих (напр., в самоактуализации). У зв'язку з цим нарівні з освоєнням форм колективної відповідальності стали створюватися умови для вияву індивідуальної активності. Для сучасних уявлень об Ф.ч. характерне також комплексне сприйняття його, розуміння того, що трудові здібності працівника не віддільні від його культурного, морального, политич. потенціалу, що функція не відчужувана від особистості. Однак саме поняття Ф.ч. обмежене інструментальним сприйняттям людини як об'єкта і засобу досягнення проміжних цілей. Орієнтація на людину як на самоціль не укладається в рамки такого бачення і вимагає звернення до інш. категорій і цінностей: цілісна людина, гармонич. розвиток особистості, зняття відчуження труда і інш. Нек-рі передумови подолання обмеженості концепції Ф.ч. виявляються в теорії і практиці соц. планування, коли, напр., зміцнення здоров'я, підвищення змістовності труда, активізація клубної діяльності стають не стільки способом підвищення трудоотдачи працівника, скільки необхідними самі по собі. На рівні об-ва подібний підхід виявляється, напр., в марксистській тезі про вільний розвиток кожного як умову вільного розвитку всіх. Літ.: Людина і його робота. М., 1967; Лапин Н.И., Коржева Е.М., Наумова Н.Ф. Теорія і практика соціального планування. М., 1975; Герчиков В.И. Социальноє планування і соціологічна служба в промисловості. Новосибірськ, 1984; Гордон Л.А., Назімова А.К. Рабочий клас СРСР: тенденції і перспективи соціально-економічного розвитку. М, 1985; Прігожін А.И. 1985; Прігожін А.И. Перестройка: перехідні процеси і механізми. М., 1990. А.І. Прігожін.

Джерело: voluntary.ru