На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

БАНКІВСЬКІ КОРЕСПОНДЕНТСЬКІ ВІДНОСИНИ - CORRESPONDENT BANKING Система міжбанківських відносин, при до-ой банк робить платні послуги інш. фин. установам. Установа, що надає послуги, називається банком-кореспондентом, або кореспондентом ' вище по течению' (upstream correspondent). Інститут, що користується послугами, називається банком-респондентом, або кореспондентом ' нижче за течією'. Послугами, що відносяться до Б.к.о., є інкасація чеків, обробка даних, торгівля федеральними цінними паперами, зберігання в банківських сейфах цінних паперів, продаж або купівля цінних паперів, надання позик директорам і керівним. КОНЦЕНТРАЦІЯ ПЛАТЕЖІВ - CONCENTRATION BANKING Процедура инкассации коштів, при до-ой платежі поступають в регіональні центри інкасування, а потім депонуються в місцевих банках для швидкості розрахунків. При подібній системі меншає сума неінкасованого залишку (флоут - float) за рахунок скорочення часу поштового пробігу і клірингу. Список цінних паперів - Перелік цінних паперів з вказівкою цін на купівлю і на продаж для різних цінних паперів і термінів погашення. Ділери обмінюються цими списками один з одним. ПАРТІЙНА ПРИХИЛЬНІСТЬ - (party identification) - постійний зв'язок виборця з політичною партією (Бадж, 1976). Батлер і Стоукс (1969) прагнуть встановлювати партійну прихильність респондента, задаючи питання: "Взагалі говорячи, Ви звичайно вважаєте себе консерватором, лейбористом або лібералом?" Деякі ранні дослідники електоральної поведінки передбачали, що виборці можуть діяти подібно покупцям, в одних випадках голосуючи за "персональну перевагу", а в інших - просто тому, що з готовністю дають себе переконати змінити його. Подальше вивчення виявило інакшу тенденцію: в більшості випадків виборці володіють. Європейські мови - (European languages), див. Балтійські мови, Німецькі мови, Індоєвропейськиє мови, Романські мови, Слов'янські мови, Уральські мови.

ЕКОНОМІКА

(від греч. oikonomike - букв. мистецтво господарювання домашнього ) - наук про використання конкретними людьми і об-вом загалом обмежених продуктивних ресурсів (земля, труд, машини виробничого призначення, технич. знання) для виробництва различн. товарів і послуг і розподілу їх з метою споживання між окремими людьми з групами об-ва в теперішньому часі і майбутньому. Іншими словами, Е. вивчає, яким чином про-у з дефіцитними ресурсами вирішує, що, як і для кого проводити. Найбільший англ. економіст XIX в. А. Маршалл визначає Е. як "вчення про нормальну життєдіяльність людства", підкреслюючи тим самим значущість проблеми вибору в Е., тобто прийняття рішень про використання обмежених ресурсів для задоволення необмежених людських потреб і бажань. Еслі Е. констатує розвиток певних явищ і тенденцій, шукає їм об'єктивні або наукові пояснення, вивчає те, що є або можливо, то ми маємо справу з позитивним або дискриптивним напрямом в Е. Еслі у розділ кута ставиться питання про те, що повинне бути, як повинна працювати Е., щоб бути ефективною, то ми маємо справу з нормативної Е., заснованої на суб'єктивних особистих оцінних думках. Проте, принципи функціонування фірми, галузі, сімейного господарства не можуть не відрізнятися від законів розвитку Е. загалом. Поетому Е. вивчає проблеми ефективного використання обмежених ресурсів на мікро- і макроуровнях, тобто розділяється на микроекономику і макроекономіку. Незважаючи на відмінності в акцентах, мікро- і макроекономіка не є различн. дисциплінами. Одні і ті ж концепції і основні ідеї використовуються в обох областях, і розуміння однієї неможливе без пізнання іншої. Якщо економічний розвиток здійснюється на незмінній технологічній основі, без застосування соц. інновацій, вступає в дію закон що убуває продуктивності чинників виробництва. Відносне, а потім абсолютне скорочення виробничих можливостей об-ва стимулює розвиток техніки і технології. Цей процес може здійснюватися еволюційним і революційним шляхом. Останній на відміну від першого веде до принципової зміни технологич. основи Е. Развітіє технології в будь-якій формі нейтралізувала Дія закону убуваючої продуктивності чинників виробництва.
Проблема економич. організації в кожному суспільстві вирішується специфічними методами. У традиційних об-вах таке рішення досягає-на основі досвіду, традицій, звичаїв; в ко-омике на перший план видвигает-шанное планування; в ринковому господарстві економич. вибір зумовлює ринок. У змішаній економіці головна роль відводиться ринку, к-рий підпадає під впливу і централізованих рішень, і досвіду, і традицій конкретної країни. Необхідно відмітити, що класифікувати сучасні економич. системи по такий теоретич. схемі неможливо. Все реальні Е. сьогодні є змішаними, хоч одні тяжіють більш до командних систем, в той час як інші спираються в основному на ринкові. Відносна значущість гос-ва і ринку істотно змінюється по країнах. У сучасних промислово розвинених країнах гос-у грає в економич. життя величезну роль, але при цьому важливе місце відводиться і ринковим силам. Так в Скандінавських країнах і у Франції уряди розробляють економич. плани. У Франції вони розробляються на 4 роки і називаються індикативними, т. до. вказують приватному сектору вірогідний або бажаний напрям розвитку Е. на майбутню четирехлетие. Германська Е. вважається заснованої на вільному ринку, однак масштаби втручання уряду в функціонування Е. досить значні: більше за 40% ВНП вилучається гос-вом у вигляді різного роду податків. У японському економічному чуді величезна роль належить уряду, що приділяє першорядну роль розвитку системи освіти, що формує хороші трудові навики і що забезпечує високий рівень базової освіти. Значення приведених прикладів полягає в тому, що всі країни стоять перед особою одних і тих же проблем: "що", "як" і "для кого" проводити, однак вирішують вони їх различн. способами. Порівняння темпів економічного зростання свідчить про те, що темпи зростання централизованно Е., що плануються не обов'язково вище, ніж Е., що використовують ринок в процесі розподілу ресурсів. Точно також і використання ринку не гарантує швидкого економич. зростання. Як показує практика, наприклад, в Радянському Союзі, централизованно економіки, що плануються досягають свого швидкого зростання за рахунок нарощування інвестицій у важку промисловість ціною зниження споживання. Етім Е. так і не вдалося забезпечити трудящим більш високий рівень споживання, к-рий повинен був би з'явитися слідством економич. зростання. Відносна значущість гос-ва і ринку в кожній конкретній країні також міняється протягом певного историч. періоду. Так сучасна Е. Германії, Франції, Сполучених Штатів відрізняється від тієї чисто капіталістичної економіки, к-рую аналізував К. Маркс. Гос-у берет на себе все зростаючу відповідальність за економич. стабільність і грає більш значущу роль в економич. життя, чим це було, наприклад, до Великої депресії. Будучи рез-том сучасного прогресу, змішані Е. великих промислово розвинених країн наочно демонструють помилковість прогнозів К. Маркса про зростаючу убогість робочого класу. Теза про те, що економіки сучасних країн істотно відрізняються від тих, к-рі аналізували классики марксизму, означає визнання неудержимости историч. процесу. Сьогодні все гос-ва, в т. ч. і країни з "перехідної Е., "до числа к-рих відносяться колишні социалистич. країни, вимушені брати участь в єдиному общецивилизационном процесі, направленому на пошук оптимального, стійкого економич. і соц. розвитку, здатного підкоритися гу-манистич., соц. і екологич. імперативам третього тисячоліття. Літ.: Маркс К. Капітал. Т. 1, 2; Маркс До., Енгельс Ф. Соч., т. 23-24; Самуельсон П. Економіка. М., 1964; Фишер З, Дорнбуш Р., Шмалензі Р. Економіка. М., 1993; Маршалл А. Прінципи економічної науки. Т. I-III, М., 1993; Блауг М. Економічеська думка в ретроспективі. М., 1994; Радаев В.В., Бузгалін А.В. Економіка перехідного періоду. М., 1995; Халипов В.Ф., Лісиненко И.В. Социология підприємництва. М., 1996; McConnel З, S. Brue Economics: Principles, Problems and Policies. New York, 1990. І.Б. Орлова.

Джерело: voluntary.ru

© 2014-2022  ekursova.in.ua