На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

Моделі в рамках систем - оскільки країни відрізняються між собою історією, рівнем економічного розвитку, соціальними і національними умовами, то в рамках кожної економічної системи існують свої національні моделі організації господарства. Так, в адміністративно-командній системі існували радянська модель, китайська і інш. У рамках ринкової системи також існують американська, японська, шведська моделі, соціальне ринкове господарство Німеччини. Якщо американська модель побудована на системі всілякого заохочення підприємницької активності, збагачення найбільш активної частини населення, то японська. "Майже гроші" (NEAR MONIES) - високоліквідні активи, не включені в грошовий агрегат Ml, наприклад казначейські векселя США і ощадні депозити в банках і ссудосберегательних асоціаціях. По цих активах можливі лише незначні капітальний збиток або дохід від приросту капіталу. ЛІМІТ ПО СТРАХОВОМУ ПОЛІСУ - У страхових операціях: максимальна сума виплати, передбачена в страховому полісі по всіх або на окремий вигляд страхового покриття. СОЦІАЛЬНИЙ БАНДИТИЗМ - (social bandity) - форма індивідуального або групового беззаконня і грабунку, учасники якого не розцінюються громадською думкою як прості злочинці. Бандитом, згідно з "Коротким Оксфордському словником англійської мови", є "той, хто осуджений або оголошений поза законом; отже, беззаконний запеклий мародер". Але Хобс-баум (1969) вивів виразну відмінність між злочинцем поза законом і соціальним бандитом. Останній процвітав в докапіталістичних аграрних суспільствах, будучи примітивним типом соціального протесту селян проти пригноблення і експлуатації, класовим героєм в очах сільського бідняка і. ПРИКЛАД - англ. example; ньому. Beispiel. Факт, конкретний випадок, к-рий приводиться з метою пояснення, освітлення (або як доказ) к. тези.

Біпатриди

- особи, що володіють одночасно громадянством двох або більше за держави. Основною причиною виникнення двійчастого громадянства є розходження в основах придбання і втрати громадянства, встановлених в законодавстві різних країн. Так, до виникнення двійчастого громадянства веде колізія принципів "права крові" (той, що народився слідує громадянству батьків, де б вони ні знаходилися) і "права грунту" (дитина придбаває громадянство держави, на території якого народився). Наприклад, законодавство Російської Федерації передбачає "право крові", а в Бразілії і США встановлене "право грунту". Двійчасте громадянство може виникнути також у жінки при вступі в брак з іноземцем, якщо національне законодавство не позбавляє її громадянства після вступу в брак, а законодавство країни чоловіка автоматично надає їй громадянство чоловіка. У цьому випадку має місце колізія "принципу єдності сім'ї" (дружина слідує громадянству чоловіка) і "принципу рівноправності сторін в браку" (вступ в брак не спричиняє за собою зміни громадянства чоловіків). "Принцип єдності сім'ї" закріплений в законодавстві Іспанії, а "принцип рівноправності сторін в браку" - в законодавстві більшості держав, в тому числі в Російській Федерації. Двійчасте громадянство може виникнути і внаслідок усиновлення, а також у разах натуралізації внаслідок неспівпадання її основ з основами втрати громадянства. У деяких державах, наприклад в Німеччині, Швеції, двійчасте громадянство не дозволяється. У Ірландії, Іспанії, Канаді, Бельгії, Франції, Італії: США двійчасте громадянство при певних умовах законодавче признається або допускається.
Для Росії проблема двійчастого громадянства стала особливо актуальною після розпаду СРСР в зв'язку з необхідністю захисту мільйонів росіян, що виявилися за її межами. Як одне з коштів було вибране двійчасте громадянство, що знайшло відображення в Конституції РФ. Так, ст. 62 передбачає, що громадянин Російської Федерації може мати громадянство іноземної держави (двійчасте громадянство) згідно з федеральним законом або міжнародним договором РФ. Наявність у російського громадянина громадянства іноземної держави не поменшує його прав і свобод і не звільняє від обов'язків, витікаючих з російського громадянства, якщо інакше не передбачене федеральним законом або міжнародним договором. Інакшими словами, РФ визнає двійчасте громадянство, але в певних випадках, передбачених і регламентованих законом і міжнародним договором.
Двійчасте громадянство спричиняє за собою певні труднощі і незручності для осіб, що володіють ним, оскільки вони виявляються юридично пов'язаними з двома державами і повинні нести обов'язки, передбачені законами обох країн (оподаткування, цивільні повинності, військова служба і т.д.). Особливо часто предметом міждержавних суперечок відносно осіб з двійчастим громадянством є питання про їх військову службу. У цьому випадку обидві держави можуть вимагати від такого імені виконання вояцького обов'язку. Питання може бути врегульоване шляхом або безпосередніх дипломатичних переговорів, або укладення міжнародного договору про військову службу осіб з двійчастим громадянством. Наприклад, США уклали з даного питання договори з Норвегією (1930 р.), Швецією (1933 р.), Швейцарією (1937 р.), Фінляндією (1939 р.). На урегулювання питань двійчастого громадянства направлена і підписана державами Європейського союзу в 1963 р. в Страсбурге конвенція про скорочення випадків множинного громадянства і вояцького обов'язку у разах множинного громадянства. Згідно з цією конвенцією військову службу відповідні особи проходять в державі, на території якого вони мають своє звичайне місце проживання. Але вони мають право по досягненні 19 років поступити як добровольці на військову службу іншої держави свого громадянства.
Питання, пов'язані з двійчастим громадянством, вирішуються в більшості випадків шляхом висновку двосторонніх і багатосторонніх міжнародних договорів, які покликані передусім вирішити питання про те, яким чином біпатрид буде здійснювати свої права і обов'язки по відношенню до цих держав. Так, відповідно до Угоди між РФ і Туркменістаном про урегулювання питань двійчастого громадянства (ратифіковане 25.11.1994) особи, що перебувають в громадянстві обох країн, в повному об'ємі користуються правами і свободами, а також несуть обов'язки громадянина тієї країни, на території якої вони постійно проживають (ст. 5); обов'язкову військову службу проходять в тій країні, де постійно проживають на момент заклику. Таким чином, в сучасній практиці сформувався принцип "ефективного громадянства": біпатрид признається громадянином тієї держави, на території якого він постійно проживає, працює, має основну масу майна і інш.
Повністю виключити випадки двійчастого громадянства неможливо, але їх можна скоротити при допомозі як внутрішньодержавних, так і міжнародно-правових коштів. До числа перших можна віднести надання особам права вибору громадянства і, отже, відмови від одного з своїх громадянств, що передбачено, наприклад, англійським законом 1981 р. про британську державну приналежність. До числа такого ж роду міжнародно- правових коштів відноситься закріплене Угодою Скандінавських країн в 1969 р. положення, згідно з яким у разі придбання особою громадянства інших договірних сторін первинне громадянство вважається втраченим.
Джерело: Соціологічна енциклопедія: У 2 т. / Національний суспільно-науковий фонд; рук. науч. проекту Г.Ю. Семігин. М.: Думка, 2003. Т. 1. С. 100- 101.
 

Джерело: voluntary.ru

© 2014-2022  ekursova.in.ua