На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

Чек - грошовий документ встановленої форми, вмісний безумовний наказ чекодавця кредитній установі про виплату держателю чека вказаної в йому суми. Чек, як грошовий документ короткострокової дії, не має статусу законного платіжного засобу. На відміну від емісії грошей, випуск чеків в обіг не регулюється законодавством. Розрізнюють чеки іменні, ордерні і пред'явницькі. Іменний чек виписується на ім'я певної особи без права подальшої передачі по індосаменту. Ордерної чек виписується за наказом певної особи і передається за допомогою іменного або бланкового передавального напису. Ефективність заходів, що приймаються по поліпшенню використання земель лісового фонду - див. інтенсивність господарювання лісового. . Підприємець - менеджер-новатор, який веде власну справу як індивідуальне, так і колективне, маючи в ньому свою частку власності або використовуючи позиковий капітал. . Хабермас, Юрген - (р.1929) - німецький філософ і соціальний теоретик, представник неомарксизма. У своїх роботах спирався передусім на марксистську традицію і соціологію М.Вебера, але використав також ідеї З.Фрейда, Е.Дюркгейма, Т.Парсонса, Дж.Міда. У роботі "Теорія коммуникативного дії (1981) запропонував типологію соціальної дії, протипоставити ним веберовской типологія. Одним з центральних для Хабермаса є поняття життєвого світу, вказуюче сферу безпосередньої взаємодії індивідів. Життєвий мир, згідно Хабермасу, зазнає "колонізації" з боку системи, що включає в себе ринкові механізми і бюрократичні управлінські. Соціальне страхування - термін для опису фінансової допомоги, що виділяється державою з бюджету.

КОЛЕКТИВ ТРУДОВИЙ

- основна економії., соц. і политич. осередок об-ва, різновид соц. ин-та і соц. спільність, головна мета до-ой - виробництво матеріальних і духовних благ. Предметом дослідження К.т. став в 20-е рр., коли вітчизняні вчені почали вивчати соц. відносини на підприємстві. Так, розглядаючи адміністративні проблеми управління, НА Витку приділяє особливу увагу не тільки координації спільних дій людей, але і "соц. стану колективу". Питанням управлінського контролю, колегіальності і єдиноначальності, вдосконалення організаційної структури, стилю управління займався Всеукраїнський ин-т труда (м. Харків), к-рий очолював Ф.Р. Дунаєвський. Раціоналізацію труда і управління він розумів передусім як соц. процес. У основу своєї класифікації Дунаєвський поклав принцип структурної ролі функцій в системі цілого. З позицій психології методологич. і експериментально-методич. дослідження колективу проводили В.М. Бехтерев, В.А. Артемов, А.С. Залужний, Л. Войтоловський, Б.В. Беляев, Г.А. Фортунатов, Е.А. Аркин і Л. Визов. Особливий напрям у вивченні колективу, що безпосередньо виходить на проблеми організації виробництва, підготовки кваліфікованих робітників, стимулювання і нормування труда, соц. клімату і методів керівництва, склали дослідження учених-нотовцев (А.К. Гастева, П.М. Керженцева, А.Ф. Журавського і інш.). Значний внесок в розуміння соц. суті колективу і психології, механізмів його функціонування вніс А.С. Макаренко. Плідною виявилася його ідея виділити рівні колективу - від малої контактної групи до об-ва загалом. Однак спроби створити закінчену теорію К.т. в ті роки не увінчалися успіхом. Справа в тому, що самого поняття К.т. як стійкого язикового вираження ні в господарській практиці, ні в науковому лексиконі, ні в суспільств. свідомості в 20-х рр. ще не існувало. Говорили про персонал підприємства, робочий колектив, працівника заводу і т. п.
Економіч. науками вивчається передусім сукупний працівник і підприємство, до-ой трактується як технико-функціональний спосіб з'єднання робочої сили зі засобами виробництва. К.т. (сукупний працівник) досліджується з т.зр. або якісних характеристик продуктивних сил - профессионально-валификационного складу працівників, структури робочих місць, нарешті, організації труда, - або його ролі в системі виробничих відносин: підлеглість або самостійність підприємства, способи залучення працівників до труда, економич. планування. Психологич. наука збагачує социологич. теорію колективу розумінням механізмів соц. відносин, симпатій і домагань особистості, очікувань і ціннісних орієнтації малої групи, организующим центром к-рих виступає принцип дея-тельностного опосередкування. Це дало можливість виділити колектив не по формальних ознаках (напр., частота і інтенсивність спілкування, розміри групи і її структура), а по змістовних критеріях - як таку групу людей, в до-ой межличностні відношення опосредствовани суспільне цінним і особово значущим змістом спільної діяльності. Принцип діяльності дозволив внести в теорію момент розвитку, к-рий розуміється як сходження від одного рівня зрілості групи до інш. Соціологія вивчає етапи і критерії соц. зрілість колективу, соц. і професіонально-кваліфікаційну структуру працівників, взаємозв'язок формальної і неформальної організації, відношення до труда і способи його стимулювання, соц.-ролевую структуру взаємовідносин людей. Крім того, соціологію цікавить і широкий спектр прикладних питань в області соц. планування, проектування і нормування, социоинженерной діяльності заводських соціологів, соц. управління. К.т. необхідно розглядати в єдності двох його сторін: 1) як соц. спільність і 2) як соц. організацію. Логіка такого підходу виникає з розуміння подвійності природи труда. З одного боку, труд представляє загальний обов'язок кожного працювати на благо всіх. Момент недобровільності труда тісно пов'язаний з наявністю жорсткої регламентированности і субординації дій, дисципліни і систем соц. санкцій. Ці компоненти в принципі характеризують будь-яку форму кооперації і спеціалізації труда. З іншого боку, нарівні з обов'язком людина володіє і правом на труд (в цьому виражений момент добровільності, свобода діяльності). Хоч в сфері формально-правових відносин люди взаємодіють незалежно від своєї волі, виконуючи службові розпорядження, в сфері межличностних, неформальних відносин вони діють по своєму вибору, перевагам і симпатіям. Як соц. організація К.т. являє собою різновид суспільств. ин-та, а як соц. спільність - елемент (або структурну форму) соц. структури об-ва. Побудова концептуальної моделі К.т. завершується розглядом функцій колективу. Пропонується виділити самі различн. функції: виробничу, організаційну, виховальну, управлінську і т. д. Літ.: Бехтерев В.М. Коллектівная рефлексология. Пг., 1921; Витку Н.А. Організация управління і індустріальний розвиток: нариси по соціології наукової організації труда і управління. М., 1924; Залужний А.С. Ученіє про колектив. М., Л., 1930; Бляхман Л.С. Проїзводст-венньш колектив. М., 1978; Герчиков В.И. Социальноє планування і соціологічна служба в промисловості. Новосибірськ, 1984; Маркович Д. Социология труда. М., 1989. А.І. Кравченко

Джерело: voluntary.ru

© 2014-2022  ekursova.in.ua