На головну сторінку  Написання курсових за 800 грн

ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ - набір операцій кредитних установ, здійснюваних ними на основі спеціального дозволу (ліцензії) Банка Росії (ЦБ РФ). Активні операції - операції по використанню залучених ресурсів: відрахування коштів на резервний рахунок в ЦБ РФ, відрахування коштів на рахунки банків-кореспондентів, вкладення в цінні папери і паї, вкладення в будівлі, споруди і інші основні кошти. Структура активних операцій значною мірою зумовлює ліквідність і платоспроможність банку. Пасивні операції - операції по залученню коштів вкладників і інших кредиторів: формування статутного фонду, створення фінансових резервів. ПОВ'ЯЗАНИЙ КРЕДИТ - (tied loan) кредит, що надається однією країною іншою при умові, що кошти, що отримуються будуть використані на придбання товарів в країні-кредиторові. На цих умовах часто промислово розвинені країни надають кредити і позики державам, що розвиваються, в тому числі, як правило, в рахунок економічної допомоги цим державам. Коефіцієнт хеджування (дельта) - Відношення нестабільності портфеля, який повинен бути хеджований, до доходу від нестабільності інструмента хеджування. Аналіз витрат і результатів - (cost-benefit analysis), метод оцінки інвестиційних проектів (інвестиції), при до-ром в розрахунок приймається не тільки стік грошових ср-в і їх очікувана притока на користь інвесторів, але і соціальні наслідки з обліком внеш. (супутніх) впливів на інш. становлячі економіки. Даний метод використовується, як правило, нац. і місцевими пр-вами при визначенні доцільності здійснення великих інвестиційних проектів, як гос., так і приватних. А.з. і р. має на увазі привласнення всім витратам або рез-там відповідних грошових значень, к-рі відображають або зниження, або підвищення суспільств, добробут. Пасивні бідні - безробітні, тривалий час одержуючі соціальні допомоги по програмах соціального забезпечення, що не шукали або що перестали шукати роботу.

ПОВЕДІНКА що ВІДХИЛЯЄТЬСЯ (ДЕВІАНТНЕ)

(лати. deviatio - відхилення) - 1. Вчинок, діяльність людини, не відповідний офіційно встановленим або фактично чому склався в даному об-ве нормам (стереотипам, зразкам). Як індивідуальний поведенческий акт П.о. вивчається переважно психологією, педагогікою, психіатрією. 2. Історично виникле соц. явище, що виражається у відносно поширених, масових формах людської діяльності, не відповідних офіційно встановленим або фактично чому склався нормам. Соціологія П.о. як напрям соціології зароджується в кінці XIX - нач. XX вв. Виникнення її зв'язують з Е. Дюркгеймом, що висунув концепцію аномии, під до-ой розумівся стан об-ва, що характеризується відсутністю чіткої моральної регуляции поведінки індивідів, моральним вакуумом, коли старі норми і цінності вже не відповідають реальним відносинам, а нові ще не затвердилися. Дюркгейм підкреслював необхідність со-циологич. підходу у вивченні соц. патології. У. Томас і Ф. Знанецкий убачали в соц. дезорганізації універсальний процес, невід'ємну частину соц. змін. Р. Феріс, Е. Тіріакьян, Т. Шибутані і інш. розцінюють различн. форми П.о. як наслідок соц. дезорганізації. Проблеми П.о. розглядає і теорія соц. конфлікту. Л. Козер вважав, що наявність реальної загрози для соц. групи, збільшуючи її згуртованість, зменшує відхилення її членів від групових норм і посилює репресії до тих, хто виявляє відхилення. Згідно з теорією конфлікту культур, зразки поведінки в соц. системі вважаються що відхиляються, якщо вони засновані на нормах чужої культури. Соціологія П.о. як спеціальна социоло-гич. дисципліна складається в надрах структурного функционализма. Р. Мертон використав концепцію аномии для пояснення П.о., до-ой є слідством неузгодженості між визначуваними культурою цілями і соціально організованими коштами їх досягнення. При цьому различн. доступ до можливостей легального досягнення цілей пов'язаний з соц. структурою об-ва, функціональні недоліки до-ой приводять до утворення неофіційних структур для досягнення цілей. Разлічн. відношення до цілей і коштів визначає можливі типи поведінки: 1) підкорення (прийняття цілей і коштів); 2) інновація (прийняття цілей, заперечення коштів); 3) ритуализм (заперечення цілей, прийняття коштів); 4) ретретизм, відхід (заперечення цілей і коштів); 5) заколот (заперечення цілей і коштів із заміною їх новими). Р. Клауорд, Л. Оулін намагалися з'єднати концепцію аномии і теорію диференційованого зв'язку (Е. Сатерленд), пояснюючу П.о. як рез-т навчання, передачі норм делинквентной (злочинної) субкультури вхідним в неї особам. Так з'явилося уявлення про диференційоване використання незаконних коштів для досягнення успіху. А. Коен вважав, що рассогласованность цілей і коштів і вибір відповідного типу поведінки залежать від структури можливостей, краю реагує на поведінку індивідів, відкриваючи або закриваючи законні і незаконні можливості. Придбавають поширення теорії, що пояснюють П.о. негативної соц. реакцією, стигматизацией (тавруванням), "наклеюванням" на облич, чия поведінка відхиляється від норм, ярлика "девианта" (Ф. Таненбаум, Г. Беккер, Е. Лемерт, Е. Гофман, Г. Хофнагель і інш.). Аналогічні погляди представників феноменологич. соціології (Д. Силвермен, Д. Уолш, М. Філліпсон, П. Філмер і інш.), к-рі вважають, що социологич. аналіз повинен зосереджуватися на процесі "наклеювання ярликів", оскільки відхилення - не внутрішньо властиве певній дії якість, а рез-т соц. оцінки і застосування санкцій. Соц. відхилення розрізнюються по багатьох основах: в залежності від типу норми, що порушується (право, мораль, етикет і інш.); по цільовій спрямованості і мотивації (корисливі, агресивні, ретретистские); по суб'єкту (індивіди, соц. групи, соц. організації). До основних форм П.о. прийнято відносити правонарушаемость, включаючи злочинність, пияцтво, наркотизм, проституцію, самогубство. Злочинність є найбільш небезпечною формою П.о., вираженням гострого конфлікту між індивідуальними і суспільств. інтересами. Алкоголизация (пияцтво і алкоголізм) і наркотизм служать формою відходу від повсякденних турбот і життєвих знегод, засобом зняття напруження, невпевненості. Крайньою формою відходу є самогубство. Звичайно до П.о. відносять лише негативні явища, що наносять об-ву утрату і перешкоджаючу соц. розвитку. Між тим различн. форми соц. творчість (научн., технич., художнього і інш.) можна розглядати як позитивні відхилення, оскільки новаторство нерозривно пов'язане з подоланням, порушенням існуючих норм, типів діяльності. У боротьбі з негативними формами П.о. важливу роль грає соц. профілактика. Одне з общесоц. коштів профілактики - розвиток соц. творчість як альтернативи антисуспільств. виявам. Літ.: Мертон Р. Социальная структура і аномия// Соціологія злочинності. М., 1966; Гилинский Я.И. Некоторие проблеми поведінки//Злочинності, що відхиляється і її попередження. Л., 1971; Яковлев A.M. Преступность і соціальна психологія. М., 1971. Гилінський Я.И.

Джерело: voluntary.ru

© 2014-2022  ekursova.in.ua